Журналісти під загрозою: що в Україні змінилося за рік

Понад 100 співробітників медіа загинули з початку цього року в 36 країнах світу – з минулого року цей показник зріс на 18%. Такі дані оприлюднила громадська організація Press Emblem Campaign напередодні Міжнародного дня боротьби з безкарністю за злочини проти журналістів, який відзначають 2 листопада. Незважаючи на відсутність смертельних випадків в цьому році серед журналістів в Україні, громадські організації зафіксували кілька десятків фізичних атак, погрози, тиск і спроби перешкоджання їхній роботі.

З січня минулого до початку жовтня цього року Національна спілка журналістів України зафіксував 143 випадки фізичної агресії проти співробітників медіа, з них 64 – за минулі дев’ять місяців.

Серед цих інцидентів в суд передали тільки 14 справ, а інші або закриті, або враховані як звернення громадян, або ж по ним ведеться розслідування, розповів голова НСЖУ Сергій Томіленко.

«Об’єктами нападів стають журналісти-розслідувачі і ті, хто працює з резонансними темами. Окремою тенденцією є напад активістів радикальних організацій на редакції ЗМІ і на самих журналістів. Це відбувається не тільки в Києві, а й в регіонах. Як приклад можу назвати побиття головного редактора однієї з районних газет на Чернігівщині за публікацію, що не сподобалася радикальним громадянам », – каже Томіленко.

Від побиття до фішингових листів
У попередні роки кількість випадків фізичної агресії проти журналістів потроху зменшувалася, в 2016-2017 роках відбувалася «консервація ситуації», коли вона трималася на стабільному рівні, а починаючи з лютого цього року кількість таких нападів почала зростати, розповідає виконавчий директор Інституту масової інформації (ІМІ ) Оксана Романюк. На її думку, це відбувається у зв’язку з неофіційним стартом передвиборчої кампанії в Україні.

«Ми також спостерігаємо за тим, що місцеві журналісти і блогери стали менше писати розслідувань і викриттів, і це теж ми пов’язуємо з виборами», – каже Романюк.

За вересень ІМІ зафіксував 6 побиття журналістів і 5 випадків перешкоджання їхній роботі, а з початку року – більше сотні порушень, з яких 28 пов’язані саме з фізичною агресією.

Крім того, останні 3-4 роки дослідники організації вказують на посилення цифрових загроз, зокрема, спрямованих проти журналістів-розслідувачів, каже Оксана Романюк.

«Одним з показових став випадок з журналістом Радіо Свобода (проекту« Схеми »- ред.) Михайлом Ткачем, з електронної пошти якого (помилкової – ред.) Розсилалися фішингові листи. Буквально такий же схемою користувалися в Саудівській Аравії, коли нібито з мейла саудівського журналіста розсилалися фішингові листи, які виглядали як запит про коментар. Зросла активність тролів, ботів і психологічний тиск через соцмережі », – зазначає експерт.

Про тенденції з розслідування агресії проти журналістів говорити складно, так як відповідних досліджень не проводили, відзначає в коментарі Радіо Свобода медіаюрист організації «Платформа прав людини» Олександр Бурмагін. За його словами, юристи їх організації працюють з десятьма кримінальними справами про напади на журналістів або перешкоджання їх діяльності, 8 знаходяться на стадії досудового провадження, 2 дійшли до суду.

«У деяких справах є об’єктивні чинники, що зумовлюють нешвидка розгляд. Наприклад, особа (нападника – ред.) Встановили, він знаходиться в розшуку, не можуть його знайти. У деяких випадках слідчі не можуть просунутися далі від якогось слідчої дії, але перед тим робили все, що могли. Але в деяких випадках дійсно адвокати фіксують певний саботаж, коли не вноситься відразу запит до реєстру досудових розслідувань, час проходить – слідчий нічого не робить, і знову треба звертатися до суду, щоб змусити його щось робити. Дуже гучна справа Надії Бурдей (справа про напад на знімальну групу журналістки-розслідувача – ред.): Там два роки його розслідували, а потім слідчі сказали, що справа була давно закрита, там мова взагалі йде про підробку підписів на документі про закриття справи » , – говорить юрист.

Журналісти в неволі
Заступник голови моніторингової місії ООН з прав людини Бенджамін Моро серед порушень прав медійників в Україні називає відсутність прогресу в справі про поширення персональних даних журналістів сайтом «Миротворець», а також переслідування людей, як, наприклад, житомирського блогера Василя Муравицького, звинуваченого в державній зраді. За словами Моро, той провів 11 місяців в ізоляторі, а потім опинився під домашнім арештом, а на його адвоката в залі суду напали радикали.

Муравицкий в минулому році також потрапив до звіту організації «Комітет захисту журналістів» (CPJ) про кількість укладених медійників.

До цього переліку потрапили утримуваний в Росії український журналіст Роман Сущенко і четверо інших представників ЗМІ, укладених в Росії.

У той же час, як пояснила Радіо Свобода дослідниця відділу Європи та Центральної Азії згаданої організації Гульноза Саїд, в їх список не вдалося включити українця Станіслава Асєєва (Васіна), тому що його затримали «недержавні актори» – представники угруповання «ДНР».

Не може покинути територію анексованого Росією Криму та інший український журналіст – Микола Семена, засуджений умовно за звинуваченням в публічних закликах до порушення територіальної цілісності Росії, що сам він заперечує.

Інформація взята з: https://ru.krymr.com/a/zhurnalisty-pod-ugrozoy-chto-v-ukraine-izmenilos-za-god/29579800.html