Закон про медіа в Україні набув чинності. Що це означає для журналістів?

04.04.2023

Інформацію взято з джерела: https://strana.news/articles/analysis/429937-chto-oznachaet-zakon-o-media-kotoryj-vstupil-v-silu-31-marta-2023-hoda.html

31 березня набув чинності скандальний закон про медіа, ухвалений парламентом наприкінці минулого року. Документ істотно посилює повноваження Нацради з питань телебачення і радіомовлення (і під контроль цього органу вводить також друковані, онлайн-ЗМІ і навіть блогерство).

“Страна” вже писала, що Європейська федерація журналістів охрестила цей документ “гідним найгірших авторитарних режимів”. У заяві євромедійники розкритикували “непропорційні регуляторні повноваження”, які надані Нацраді.

Слід нагадати, що ухвалення закону в Раді депутати від монобільшості подали “під соусом” вимог Євросоюзу, який чекав від України виконання Директиви про аудіовізуальні медіапослуги. Але в цій директиві взагалі ніяк не передбачено регулювання друкованих і тим більше онлайн-видань. Хоча контроль саме за цією частиною медіа-ринку є основною суттю закону.

Ба більше, цей закон діятиме не тільки під час воєнного стану, чим можна було б виправдати чимало обмежень для медіа, а й після закінчення воєнних дій. Що в підсумку загрожує перетворити закон на інструмент тотального контролю з боку влади над ЗМІ.

Частина положень документа набудуть чинності через рік. Але основні пункти закону запрацювали вже з 31 березня. Деталі аналізує “Страна”.

“Заборон більше, ніж у Конституції”

Отже, відтепер Нацрада є головним органом, у чиїх повноваженнях – аналіз і контроль за всіма медіа, аж до перспективи позасудового закриття. Головна функція Нацради – це стежити, щоб медіа не оприлюднювали заборонену інформацію. Перелік того, що заборонено публікувати, також передбачений законом. Зокрема, окремим розділом виступає заборона на публікацію інформації з пропагандою збройної агресії Російської Федерації проти України.

До цього розділу входить заборона на інформацію з пропагандою російської влади, пропагандою військового вторгнення в Україну, публікація символіки військового вторгнення та інше. 

Зокрема, заборонено поширювати інформацію, яка “заперечує або виправдовує злочинний характер комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років в Україні, злочинний характер націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, створює позитивний образ осіб, що обіймають керівні посади в комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету та вище), вищих органах влади й управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних і автономних радянських республік (крім випадків, пов’язаних із розвитком української науки й культури та інших галузей науки і техніки)”, а також “пропаганду російської агресії.

Поширення “недостовірної інформації” щодо збройної агресії або дій держави-агресора (держави-окупанта), її посадовців, організацій, що контролюються державою-агресором, державою-окупантом, у разі якщо наслідком є розпалювання ворожнечі або ненависті, або заклики до насильницької зміни конституційного устрою, порушення територіальної цілісності вважатиметься грубим порушенням.

Заборонено і “виключно позитивне висвітлення діяльності органів влади держави-агресора (держави-окупанта) з метою їхньої популяризації”.

Серед інших функцій Нацради – складання списків заборонених медіа та переліку персон, що створюють загрозу медіа-простору України. Важливий момент – раніше такий перелік формувався на підставі висновків РНБО і СБУ, тепер цього не вимагається, Нацрада може включати персон до переліку на свій розсуд.

При цьому всі програми і матеріали (крім інформаційних та інформаційно-аналітичних), одним з учасників яких є особа, внесена до переліку, – будуть заборонені.

Крім блоку “зовнішньополітичної” інформації, у медіа не можна поширювати інформацію, яка “принижує або ставиться зі зневагою до державної мови”, а також інформацію, яка “заперечує або ставить під сумнів існування українського народу (нації) та/або української державності та/або української мови”.

“(Закон) набагато ширше формулює перелік підстав, достатніх для обмеження свободи слова. Він у кілька разів ширший, ніж перелік підстав обмеження свободи слова, зазначений у Конституції України. Цим, як на мене, він порушує Конституцію України і звужує суб’єктивні права, зокрема право на свободу вираження поглядів. Це неприпустимо. Жоден закон в Україні не повинен звужувати конституційні права”, – сказав член Харківської правозахисної групи Всеволод Речицький.

Крім цього, Нацрада перевірятиме ЗМІ і видаватиме їм приписи, обов’язкові до виконання. Вибір санкції для ЗМІ – також цілком у владі Нацради. Серед можливих санкцій – штрафи, анулювання ліцензій, скасування реєстрації, тимчасове (на 14 днів) або повне блокування роботи.

Медіа заблокують за 3 дні

Варто зупинитися на санкціях для онлайн-медіа. Серед новацій, які набули чинності 31 березня, – це можливість для онлайн-медіа обрати реєструватися як ЗМІ чи ні. Це рішення сайти можуть ухвалити самостійно. Для тих, хто захоче зареєструватися офіційно, є ціла низка привілеїв – офіційний статус для самого медіа та його журналістів, знижені санкції за дрібні порушення.

Але тут виникає двояка ситуація – наприклад Нацрада може не зареєструвати ЗМІ, навіть якщо воно подасть таку заявку.

Як мотив не реєструвати ЗМІ Нацрада може назвати невиконання ключових вимог.  

Наприклад, для визначення медіа прозорим мають виконуватися вимоги:

– можливість установити всіх осіб, які мають пряму та/або опосередковану істотну участь у суб’єкті у сфері медіа або можливість значного чи вирішального впливу на управління та/або діяльність суб’єкта у сфері медіа; а також усіх ключових учасників суб’єкта у сфері медіа та всіх ключових учасників усіх юридичних осіб у ланцюгу володіння корпоративними правами суб’єкта у сфері медіа;

– характер взаємозв’язків між зазначеними в цьому пункті особами. А під “непряму” участь легко притягнути що завгодно.

Крім того, якщо серед власників чинних медіа будуть виявлені особи, пов’язані з державою-агресором, то реєстрацію таких медіа скасовує Нацрада.

Крім того, підтвердження структури власності Нацрада перевірятиме, запитуючи інформацію в СБУ, ДБР, Нацполіції, антикорупційних органів, Генпрокуратури та взагалі будь-яких відомств.

Цікаво, що доводити свою “прозорість” узагалі не доведеться тим медіа, які були засновані держорганами України або державними органами іноземних держав, релігійними спілками, партіями (звісно ж, крім заборонених), а також міжнародними організаціями.

Зареєструватися як суб’єкт онлайн-медіа можуть і блогери, які поширюють свій контент через платформи загального доступу (наприклад, Youtube, Facebook), але виключно добровільно.

При цьому в будь-якому разі, зареєструється блогер як суб’єкт онлайн-медіа чи ні, якщо він продукуватиме інформацію із “забороненого” блоку, Нацрада може звертатися до іноземних провайдерів і провайдерів платформ загального доступу з вимогою обмежити поширення на території України такого контенту.

А для незареєстрованих ЗМІ приготовлені найжорсткіші санкції – від тимчасової заборони на 14 днів до блокування. Причому і те, і інше – без рішення суду. Тільки за директивою Нацради. Три незначних або два грубих порушення – і медіа буде заблоковано (для порівняння – зареєстровані медіа можуть отримати штраф за п’ять незначних порушень, скоєних протягом місяця). Провайдери зобов’язані виконати припис Нацради про блокування сайту за 3 дні.

Але й офіційним онлайн-медіа доведеться працювати в жорстких умовах. У разі 4 грубих порушень, за рішенням суду, таке медіа може бути заблоковано (причому суд може ухвалити рішення за 3 дні), а звернутися за новою реєстрацією це медіа зможе тільки через 1 рік.

Саме ці повноваження Нацради і були широко розкритиковані і вітчизняними медіа-експертами, і міжнародними організаціями.

Виходить, що Нацрада (яка повністю підконтрольна владі, адже 4 з її 8 членів призначає президент, а 4 – Верховна Рада) зможе без суду блокувати “незареєстровані” онлайн-медіа і через суд – “зареєстровані”.

За цю працю Нацраді покладалися дуже великі зарплати. У законі про медіа сказано, що члени Нацради мали б отримувати 75 прожиткових мінімумів – а це понад 200 тисяч грн на місяць. Голові Нацради належало б 75 прожиткових мінімумів із коефіцієнтом 1,2 – на сьогодні це понад 260 тисяч гривень. Також закон передбачає і виплату премій – до 30% річного окладу.

Однак у лютому парламент ухвалив зміни до закону про бюджет на поточний рік, згідно з яким підвищення окладів Нацради відкладається у зв’язку з воєнним станом.

Тож буквально напередодні набрання законом про медіа чинності Кабмін ухвалив постанову про те, що голова і члени Нацради отримуватимуть оклади практично в 10 разів менші, ніж зазначено в профільному законі. Так, голова Нацради отримає оклад 25 224 грн (замість 260 тисяч), перший заступник – 24 173. Заступник голови, відповідальний секретар – 23 122 грн. Член Нацради – 21 020 грн на місяць. Але йдеться тільки про “голі” оклади, до яких ще належать надбавки.

Крім того, закон посилює і позиції української мови в медіа. Уже з 31 березня спонтанні репліки в живому ефірі не можуть перевищувати 10% тривалості передачі.

Наступне посилення мовних норм намічено на 1 січня 2024 року – коли мінімальна частка української мови на телебаченні зросте з 75% до 90%.

А з 17 липня 2024 року в ефірі україномовної програми не допускатиметься використання недержавної мови у виступах, інтерв’ю, коментарях, поясненнях, запитаннях осіб, які беруть участь у програмі.