Корупція в Україні: хто винен і що робити (частина 1)
Корупції в Україні – хоч греблю гати. Що робити, щоб її хоч трохи зменшити?
Для початку варто вивести загальні тези:
1. Корупція – нормальне явище, властиве всім соціумам при будь-якому типі суспільного ладу і на всіх етапах історичного розвитку.
2. Корупція функціональна, тобто дозволяє зацікавленим особам і групам обходити правила і норми, що зачіпають інтереси цих осіб і груп.
3. Значення корупції для суспільства в цілому визначається, по-перше, складом і вигодою цих груп (вигідна вона тільки можновладцям, багатим і впливовим, або приносить користь також і нізкостатусним клієнтам корупціонерів, які у всіх відомих соціумах складають більшість), по- друге, поширеністю корупційних практик, тобто рівнем корупції.
4. Високий рівень корупції можна вважати «суспільно шкідливим» тільки тоді, коли мова йде про практиках, службовців переважно інтересам груп з високим статусом.
При цьому умови корупція є тільки форма перерозподілу доходів, додатковий засіб експлуатації, прихований адміністративний податок або «феодальна рента». Даний тип корупції слугує підтримці і відтворення соціальної нерівності.
5. Особливим випадком є корупція у вищих ешелонах державної влади. Низький її рівень можуть дозволити собі тільки нечисленні сильні і багаті нації (саме так – одночасно і сильні, і багаті). Доля правлячих кіл малих, слабких і бідних держав – або торгувати суверенітетом своєї країни, або заробляти, образно кажучи, на наданні неприємних послуг і скупці краденого.
6. Виходячи з усього сказаного раніше «боротьба» з корупцією, спрямована на її викорінення, не має сенсу. Раціональні мети і методи регулювання корупції визначаються соціальним корінням і роллю корупційних практик, також як і типом громадської організації, соціально-політичним ладом, поточною ситуацією в суспільстві і культурою населення.
7. У сучасних країнах Європи і Центральної Азії низький рівень корупції пов’язаний з реалізацією моделі правової держави, включаючи авторитет і незалежність судів, дотримання громадянських свобод, низький рівень нерівності de facto життєвих шансів і положення громадян. В європейських країнах колишнього «соціалістичного табору» основну роль грає низький рівень політичної культури населення, що створює сприятливий грунт для високого рівня корупції, а ефективність правової системи вторинна, хоч і теж важлива.
….
Інформація взята з: https://blogs.korrespondent.net/blog/events/3931797/