Напади на активістів: хто запустив план дестабілізації України і чим це загрожує кожному з нас

П’ять нападів на активістів-антикорупціонерів за п’ять днів і шестеро постраждалих. Віталій Олешко в Бердянську і Сергій Сич в Сумах були розстріляні в упор і загинули на місці. Віталій Чернявський в Кам’янському підірваний в своєму автомобілі і за його життя борються лікарі. У Катерини Гандзюк з Херсона 35% шкіри уражено концентрованої сірчаної кислотою, яку на неї вилив нападник. Життя одеситів Михайла Кузаконя і Григорія Козьми врятувала їх машина, яка поглинула удар таранящій вантажівки і врятувала своїх пасажирів.

Велика спокуса списати хвилю терору проти громадських діячів на Путіна чи якісь таємні сили, що і зробив Генпрокурор Юрій Луценко, заявивши про те, що «запущений план із дестабілізації півдня України».

Ось тільки якщо цей план і є, то жертв серед активістів набагато більше і бачимо ми не саму хвилю «дестабілізації», а лише піну на її верхівці. Якщо ми подивимося на реальну кількість постраждалих – ми без праці визначимо природу цієї хвилі і причини її виникнення.

НАСИЛЬСТВО НА ПІВДНІ УКРАЇНИ – 2018

Катерину Гандзюк в Херсоні невідомий облив концентрованої сірчаної кислотою. Незважаючи на важкий хімічний опік і речовина, яке не купиш в кожному магазині, не дивлячись на встановлений факт стеження за Катериною і багатогодинну засідку на неї – поліція кваліфікує справу, як банальне хуліганство. Лише під тиском громадської думки вона вимушена замінити хуліганство на спробу навмисного вбивства з особливою жорстокістю.

Але ж Катерина – не перша жертва нападу в Херсоні! 18 червня 2018 роки там був побитий відомий місцевий журналіст Сергій Нікітенко.

Нікітенко – активіст руху «Чесно» і один з головних двигунів громадянської активності в Херсоні. Сергій планомірно воює з місцевими корупціонерами протягом декількох років. Як і у випадку з Катериною, напад було не випадковим – Сергія чекали двоє. В цей же день стало відомо, що нападники – це ті ж самі люди, які п’ятого червня 2018 го побили керівника одеського «Автомайдану» Віталія Устименко.

Травми Устименко – це колота рана стегна і розбита голова, що супроводжувалися сильною кровотечею. Нападники намагалися нанести удар в район нирок і це не вийшло лише через наданого Віталієм опору. Одеська поліція кваліфікувала напад, як побутовий конфлікт. Але тоді доведеться повірити, що два тижні тому ці ж зловмисники випадково напали на Сергія Устименко в Херсоні. Ви готові до цього?

Найсвіжіша спроба вбивства активістів-антикорупціонерів в Одесі – це вантажівка, який повинен був розчавити двох активістів, які сіли в свою машину. Постраждалі, Михайло Кузаконь і Григорій Козьма, навіть ображаються, коли їх зараховують до активістів, бо вони не просто «проти» корупції, вони подають позови до судів і змушують фіксувати випадки чергового захоплення землі там, де поліція намагається не звертати на це уваги. Михайло і Григорій ведуть справжню війну проти мера Одеси Геннадія Труханова та «господаря міста».

НАПАДУ НА АКТИВІСТІВ – 2017

Нинішні нападу на активістів в Одесі – це лише початок довгого клубка. У вересні 2017 го місцевому активісту Георгію Баріленко невідомі вистрілили в живіт з травматичного пістолета. Постріл був зроблений майже в упор, куля застрягла в м’язах преса, так як Георгій добре тренований.

Крім пострілу в упор нападники побили його. За кілька днів до цього Георгій організовував акцію протесту проти забудови парку новими багатоповерхівками. Поліція не знайшла винних, та не сильно і шукала. За версією поліції все протести проти незаконних забудов фінансуються противниками міської влади, а раз так, то шукати і не потрібно – хай самі розбираються.

Влітку 2017 го в Одесі стався напад на активістку Світлану підпаливши. Вона учасник групи, що розслідує події «2 травня» в Одесі, активно перешкоджала знесенню одеських архітектурних пам’яток, заважала захоплювати берегову лінію.

На Світлану посеред білого дня напали двоє. Один сидів на кермом мопеда, щоб відвезти нападника, який побив активістку. Поліція затримала зловмисника, але списала все на хуліганство: нібито, нападник «переплутав Світлану з іншою жінкою, яка не розрахувалася з ним за роботу». Поліція так і не встановила, на кого ж була схожа Світлана, але прийняла на віру пояснення нападника і тому не довелося видавати замовника.

У ті ж дні, коли в Одесі нападали на активістів, в Харкові посеред білого дня напали на Дмитра Булаха, керівника міського антикорупційного центру. Дмитро розслідував захоплення землі, які проводили люди, тісно пов’язані з мером міста Геннадієм Кернесом. Антикорупційний центр Харкова розслідував розкрадання бюджетних коштів на численних міських та обласних інфраструктурних проектах. Слідство встановило, що за Дмитром стежили, його намагалися зловити в безлюдному місці. Йому пробили череп, зламали ребра, і лише що з’явилися перехожі врятували його від нападників, яких поліція так і не знайшла.

Через три тижні стався напад Євгена Лисичкина, колегу Дмитра по Харківському антикорупційного центру. Камери відеоспостереження зафіксували, як нападники чекали Євгена біля його будинку. Було встановлено і автомобіль злочинців. Поліція затримала їх і повірила, що Лисичкін сам замовив напад на себе. Ніяких доказів цієї версії не було, крім слів нападників, але поліція така довірлива!

У ті ж дні року у Вінниці напали журналіст Богдан Новак. Жителі одного з районів міста вийшли на акцію протесту проти будівництва кладовища у них прямо навпроти житлового масиву і на них напали ТІТУШКИ. Богдан знімав події, що відбуваються, знімав нападників. Навколо було багато співробітників поліції. Прямо перед ними Богдану зламали ніс. Але поліція не стала втручатися, хоча він показував посвідчення журналіста і показував, хто не нього напав.

ХТО ЗАПУСТИВ «ПЛАН ДЕСТАБІЛІЗАЦІЇ»

Велика спокуса списати хвилю терору проти громадських діячів-активістів на Путіна, на таємні сили, пов’язані з російськими спец-службами. Ось тільки хто стоїть за українською поліцією, яка систематично провалювала розслідування попередніх нападів?

Теорія «розбитих вікон», яку багато разів перевірили в різних країнах і на різних континентах, каже, що в районах, де розбиті вікна одразу ремонтуються – вікна б’ють в рази рідше. Де поліція швидко розслідує злочини і злочинці отримують заслужене покарання – там менше бажаючих здійснювати протиправні дії. Інакше кажучи, чисто там, де прибирають, а ніяк не навпаки.

Байдуже ставлення до розслідувань нападів на журналістів і активістів знизило планку відповідальності за подібні злочини. Як наслідок – нова хвиля насильства, яка вийшла далеко за рамки півдня України. При всій повазі до Юрія Луценка Суми і Кам’янське – це не південь України. Значить відповідальність повинні нести ті, хто бездарно зливав попередні справи, залишаючи «розбиті вікна», як заохочення для злочинців.

Інформація взята з: https://dengi.informator.ua/2018/08/08/napadeniya-na-aktivistov-kto-zapustil-plan-destabilizatsii-ukrainy-i-chem-eto-grozit-kazhdomu-iz-nas/