+38 (068) 670 09-60

  • Українська
  • English
  • Deutsch
  • Italiano

Громадська організація
"Центральний Антикорупційний комітет"

Нова корупція в оборонці, емісар Штатів в Києві, націоналісти погрожують Гордону

Корупція в “оборонці”: крадуть все?
Корупційний скандал в українській “оборонці” наростає. Позавчорашнє звільнення президентом заступника секретаря РНБО не збило загострення пристрастей, тому що слідом з’явилася чергова порція розслідування від “Бігус.інфо”, і весь вчорашній день був витрачений його фігурантами на спростування.

Правда, спростування стали швидше підтвердженнями – так само, як за день до цього звільнення Гладковського стало, по суті, визнанням його провини з боку Порошенка.
Цього разу спростовував “Укроборонпром” – і з його спростувань стало ясно, що висотоміри (про які йшлося в новому розслідуванні) дійсно закуповувалися в Росії і дійсно у фірми, до якої причетний Гладковський-молодший.

Чи не була спростована листування глави “Укроборонпрому” з фігурантами розслідування, в якій йшлося про поділ десятків тисяч доларів – накрутки на вартість обладнання, оплаченої з держбюджету.

І тут вже неважливо, звільнений Гладковський чи ні, оскільки все це відбувалося в українській “оборонці” в той час, коли Порошенко з гордістю розповідав про зростаючу мощі української армії і обіцяв рубати руки корупціонерам.

Але паралельно з дискредитацією всього керівництва оборонною сферою цей скандал поставив і інші питання, які вчора були задані в соцмережах. Зокрема, питання про НАБУ, яка два роки мала всю інформацію, що спливла в розслідуваннях, але не зробила жодних кроків. У цьому контексті вже сумнівним виглядає те, що НАБУ дійсно незалежна від Банкової, а війни силовиків набувають вигляду договірних, які розігруються для громадської думки і для Заходу.
А значить, підсумком скандалу повинні стати відповіді на питання не тільки про те, чому корупція пронизала все верхи, а й про те, чи є взагалі в Україні структури, які з нею реально борються.

Навіщо в Україну їде емісар Вашингтона
До нас їде ревізор. Заступник держсекретаря США Хейл прибуває до Києва на три дні. Офіційно – щоб запевнити українське керівництво в незмінній підтримці Сполученими Штатами суверенітету і територіальної цілісності України, засудити російську агресію, покласти вінок до меморіалу Небесної сотні і трошки поговорити про вибори.

У намірах американського емісара ніхто не сумнівався. Всі впевнені в тому, що завіряти українське керівництво і покладати вінки потрібно саме за три тижні до президентських виборів, а самі вибори – це побічна тема під час запевнень.
Але є побоювання, що прибуття Хейла – погана новина для президента Порошенко. Тому що для запевнень і вінка досить одного дня, якщо з вечерею – то діб, але не більше. А значить, у емісара є ще якісь не заявлені цілі.

Не виключено, що триденний візит Хейла стане ключовим для підсумків виборів в Україні. Напевно він зустрінеться, крім Порошенка, ще й з Тимошенко і Зеленським, причому це буде не протокольна фотографування, а саме ґрунтовні зустрічі. Висновків по їх підсумками сам заступник держсекретаря робити не буде, але саме його інформація ляже в основу всіх дій Вашингтона, пов’язаних з українськими виборами.

Однак найголовніші побоювання для Порошенка викликає не сам візит, а то, коли він відбувається. За останній час були тільки дві події в Україні, які могли змусити Вашингтон вносити корективи в свою позицію по українських виборів, – корупційний скандал в українській “оборонці” і скасування Конституційним судом кримінальної статті за незаконне збагачення.

Обидва приводу для тривалого візиту, як бачимо, негативні для президента України. І тому нічого хорошого Хейл йому сказати не може. А значить, питання тільки в тому, наскільки ці новини будуть погані для Порошенка.

Садовій припиняє “наступ”
Центрвиборчком тим часом офіційно зменшив список кандидатів в президенти на одне прізвище: з майбутнього бюлетеня викреслять мер Львова Садовий. Правда, його реклама ще повідомляє з сітілайтів на вулицях Києва та інших міст, повідомляючи про “єдиний шанс прямо зараз”. Але львівський мер вже публічно передав свій шанс кандидату від “Громадянської позиції” Гриценко.

Безумовно, для Анатолія Степановича це удача – він за чотири тижні до виборів отримав позитивний меседж на свою адресу і просто засвітився в новинах, куди потрапляє не так вже й часто.
Однак, якщо розглядати ситуацію в контексті всього передвиборчого процесу, то для Гриценко краще було б, якби Садовій взагалі не йшов на вибори.

Адже восени минулого року, коли кампанія тільки починалася, кандидат від “Громадянської позиції” входив в четвірку лідерів, яка виглядала так само, як і сьогодні, тільки в ній ще не було Зеленського. Однак вступ в боротьбу Садового стало одним з ключових чинників, які вибили Гриценко з числа лідерів.

Що на той момент було дуже потрібно для Порошенка. Адже не випадково ходили чутки, що Садовій працював на Банкову, але тепер побив горщики і пішов до Гриценка.

Однак зробленого не повернеш. Сьогодні лише четверо – Зеленський, Порошенко, Тимошенко і Бойко розглядаються як серйозні претенденти на вихід до другого туру. Для майбутньої парламентської кампанії Гриценко об’єднання з Садовим дійсно може виявитися позитивним моментом. Однак до жовтня у них буде ще дуже багато приводів посваритися.

Чи може Гордон запобігти розправі?
Один головних скандалів дня вчора вибухнув між журналістом Гордоном і двома представниками націоналістичного табору – відомої Фаріон і заступником голови Кіровоградської облради Степурою.

Почалося все ще кілька днів тому, коли Гордон дав інтерв’ю, в якому негативно відгукнувся про Бандеру. І у відповідь на цей негативний відгук Фаріон закликала своїх прихильників створити для Гордона “нестерпні умови існування”, щоб той “здох в диких муках”. А Степура обмежився тільки другим побажанням.

Втім, цей конфлікт почався зовсім не кілька днів тому, а на початку нульових. Протягом перших десяти років незалежної України два політичні табори – націоналісти і ліберали – існували окремо, причому для одних було соромно асоціюватися з іншими.

Перед першим Майданом з’явився симбіоз – націонал-ліберали, причому в міру наближення до теперішніх часів акценти все більше змішалися на користь націоналістичної складової. І на сьогоднішній день значно розширився табір націоналістів знову не хоче мати нічого спільного з “ліберастами”, в той час як ліберали ще зберігають ілюзію про свою спільності з “побратимами”.

Насправді у них ніколи не було нічого спільного. Вони зійшлися на спільній нелюбові до Росії, але націоналісти ніколи не цікавила євроінтеграція, а європейські цінності їм взагалі ворожі. І тому ліберали були приречені стати ворогами націоналістів.

Надавши допомогу націоналістам у знищенні “проросійського табору” в 2014-му, ліберали тепер самі опинилися перед перспективою стати наступною жертвою. При цьому вони до сих пір не хочуть визнати, що сьогодні єдиний шанс зберегти демократію в Україні – підтримати тих, кого вони знищували п’ять років тому. Інакше “фаріонскіе” погрози на адресу Гордона стануть реальністю.

Навіщо СБУ обшук у Скачко?
Але поки в Україні відбуваються зворотні процеси. Влада, тактичні цілі якої збігаються з цілями націоналістів, все ще полює на “агентів Кремля”. Причому до “агентам Кремля”, як відомо, зараховуються всі, хто не працює на владу. Вчора СБУ провела обшук у відомого опозиційного журналіста Скачко, вся вина якого полягає в його критичному ставленні до Майдану і постмайданної влади.

Сама спецслужба, правда, обшук пояснює по-іншому – мовляв, Скачко є одним з головних авторів, які готували “інформаційні матеріали на замовлення російських пропагандистських медіа”. І в зв’язку з цим проходить у кримінальній справі про посягання на територіальну цілісність України.

Абсурд цих звинувачень очевидна. Можна не сумніватися в тому, що досвідчений журналіст, який живе в Україні, ніколи не напише того, що суперечить українським законам.

Інша справа, що у СБУ і нинішньої влади взагалі свої поняття про законність. Не секрет, що багато українських ЗМІ, залякані подібними атаками на колег, вже бояться писати щось про захист російської мови, що прирівняли до сепаратизму, а також бояться критикувати президента, щоб не отримати ярлик “агентів Кремля” і радикалів під своїм офісом.

Очевидно, що і справа проти Скачко розвалиться, як багато подібних до нього – оскільки статтю за критику влади ще не внесли до Кримінального кодексу. Однак мета СБУ – не результат, а сам процес, за підсумком якого в інформпросторі посилюється атмосфера страху. Перед виборами це влада особливо потрібно.

Інформація взята з: https://strana.ua/articles/analysis/189326-novaja-korruptsija-v-ukroboronprome-emissar-shtatov-v-kieve-natsionalisty-uhrozhajut-hordonu.html