Спецслужби України: імітація очищення. За що судять українських «чекістів»

… Злодій капітан НЕ БУВ позбавлений права на будь-який строк обіймати певні посади або займатися певними видами діяльності – він НЕ БУВ з ганьбою вигнаний зі служби і в подальшому буде служити в рядах українських розвідників. І якщо б він один такий! ..
У минулому році у справах про одержання хабарів українським співробітникам спецслужб було винесено не менше шести вироків.
15 лютого Києво-Святошинський районний суд Київської області виніс перший в цьому році обвинувальний вирок співробітнику спецслужб, яким виявився капітан Служби зовнішньої розвідки України. Правда, вчинений ним злочин не було пов’язано зі шпигунськими комбінаціями, оскільки робота засудженого була далека від розвідувальної романтики.
Він був начальником одного з інтендантських підрозділів Управління матеріальних ресурсів та логістики СЗРУ, а попався, смішно і сказати на чому, – на махінаціях із закупівлею комплектів форменого одягу, якими Службі було завдано збитків на суму 331 тис. Грн. Таку угоду він провернув з молоденькою директоркою одного фіктивного товариства з обмеженою відповідальністю. Вона, згідно видаткових накладних, нібито поставляла на відомчий склад речове майно, а він його нібито перевіряв і ставив на облік, а потім надавав в фінансово-економічне Управління СЗРУ рахунки, які оплачувала Державна казначейська служба України.
Як не дивно, але звинувачення йому було пред’явлено не в розтраті або присвоєння шляхом зловживання службовим становищем, а всього-на-всього в службовій підробці. Покарання призначене таке, що можна луснути від сміху: 8500 грн. штрафу і два роки умовного службового обмеження для військовослужбовців з щомісячним утриманням на користь держави 15% зарплати.
Причому до судді Мирославі Омельченко ніяких претензій бути не може, оскільки їй надійшло вже готове угоду про визнання винуватості між обвинуваченим і прокурором Головної військової прокуратури ГПУ Б. Осиченко, в якому вже було названо узгоджене сторонами покарання, тому судді практично не залишалося нічого іншого, як затвердити його.
Цікаво, що капітан не була позбавлена ​​права на будь-який строк обіймати певні посади або займатися певними видами діяльності – він не був з ганьбою вигнаний зі служби і в подальшому буде служити в рядах українських розвідників. Також у вироку ні слова не сказано про відшкодування завданих збитків в порядку цивільного позову – очевидно, це повісять на молоденьку підставну директрису, судове провадження у якій ще триває.
Зрозуміло, що з такою розвідкою наша держава далеко не заїде, і цей випадок спонукає хоча б поверхово ознайомитися з криміногенною ситуацією в українських спецслужбах, до числа яких можна віднести СБУ, СЗРУ, Управління державної охорони та Держспецзв’язку. Якщо вірити офіційному сайту Генеральної прокуратури України, то протягом трьох років після повалення режиму Януковича за вчинення тих чи інших злочинів до кримінальної відповідальності був притягнутий 41 «чекіст», причому до 18 з них кримінальні виробництва з обвинувальними актами були направлені до суду.
Зокрема, за такими злочинами, як хабарництво або вимагання, співвідношення, відповідно – 20 і 8. Але в публічних реляціях ГПУ написано чомусь тільки про одне вироку, і той був за вчинення дорожньо-транспортної пригоди. А тим часом за даними Єдиного державного реєстру судових рішень тільки в минулому році у справах про одержання хабарів українським «чекістам» було винесено не менше шести вироків. Тому вважаючи за свій обов’язок заповнити цю прогалину, пропоную читачеві коротку інформацію про обставини вчинення злочинів цієї категорії.

«Миротворець» із зони АТО
Почати, мабуть, варто з самого смішного вироку, щоб не було так нудно читати інші. Втім, в хронологічному плані він теж виявився першим: 12, лютого 2016 року Дзержинський міський суд Донецької області виніс його старшому оперуповноваженому Артемівського міськвідділу УСБУ.
Ще у вересні 2015 року цей офіцер взяв на гачок двох співробітників полку міліції ГУМВС України Київської області і повідомив їм, що на них в Дзержинському міськвідділі внутрішніх справ є компромат, зокрема про те, що вони брали участь в якомусь розбійному нападі. І оскільки, мовляв, він як співробітник спецслужби підтримує дружні стосунки з начальником цього міськвідділу, то може за хабар в сумі 350 тис. Грн. домовитися з ним, щоб ця справа була закрита.
9 жовтня 2016 року під час контрольованої передачі коштів зловмисника затримали. Йому було повідомлено про підозру по ст. 369² КК (зловживання впливом), і судом обрано запобіжний захід у вигляді застави в сумі 110 тис. Грн. Ще через три місяці він уклав угоду з військовим прокурором Донецького гарнізону А. Коцюбою, де було визначено узгоджене сторонами покарання – 17 тис. Грн. штрафу без позбавлення права працювати в правоохоронних органах. Суд угоду затвердив.
У вироках з угодою про визнання винуватості зазвичай дуже стисло розповідається про обставини, що передували вчиненню злочину. Однак нескладно здогадатися, що у київських міліціонерів, які стали об’єктом хабара, справді не все було гаразд у відносинах з законом.
Про це можна судити по резолютивній частині вироку, якої постановлено конфіскувати 350 тис. Грн., Вилучених у підсудного під час затримання. Зазвичай в таких випадках, коли визначається доля речових доказів, судді пишуть «повернути законному власнику». Адже попередньо ідентифіковані грошові кошти, використовувані для проведення контрольованої передачі, можуть мати два джерела походження: або їх беруть з каси того правоохоронного органу, який проводить операцію, або їх надає заявник.
Тому конфісковані вони можуть бути тільки у заявника і тільки в тому випадку, якщо він не є їх законним власником. Але не варто дивуватися: на війні як на війні, а вона іноді закручує такі сюжети, що Агаті Крісті і не снилося. Справжні герої можуть у вільний від стрільби час підробляти контрабандою, патріотично налаштовані контрабандисти можуть активно підтримувати волонтерський рух, а «робін гудів» там розвелося стільки, що від них уже й проходу немає.

Капітан безпеки вирішував земельні питання
Якщо говорити про вироки, винесених за злочини, вчинені співробітниками СБУ вже в пореволюційні часи, то їх всього два. Про перший ми тільки що розповіли, другий було ухвалено 8 серпня 2016 року Рівненським міським судом. Підсудний – старший оперуповноважений відділу контррозвідувального захисту економіки Управління СБУ в Рівненській області. Він теж уклав з військовим прокурором угоду про визнання винуватості, а тому текст вердикту містить порівняно коротку інформацію.
Відомо, що цей службовець систематично «доїв» одну з місцевих мереж газових заправних станцій і, за підрахунками слідчого прокуратури, надоїв з її керівника 20 тис. Грн. і 400 л газу у вигляді талонів. Як сказано в тексті вироку, за створення сприятливих умов при веденні господарської діяльності, тобто нездійснення контролю, непроведення перевірок та т. Д. Опера викрили 31 березня, а його дії кваліфікували за ч. 1 ст. 368 Кримінального кодексу України, в якій йдеться про отримання неправомірної вигоди без обтяжуючих обставин. В ході нетривалого слідства він погодився на штраф в сумі 20 тис. 400 грн., І суд затвердив угоду.
Що стосується третього за рахунком вироку, то в цьому випадку важко сказати, коли саме було скоєно злочин – до революції або після. Підсудний у виробництві – оперуповноважений УСБУ в Хмельницькій області, капітан безпеки – в силу певних обставин мав якийсь вплив на керівництво місцевого Головного управління Госгеокадастра, а тому досить жваво вирішував бізнесменам різні земельні питання. Його спіймали 9 липня 2015 року, після того, як він отримав 5 тис. Дол. За виділення в приватну власність двох ділянок сільськогосподарського призначення: один площею 2 га в Кам’янець-Подільському районі на території Національного природного парку «Подільські Товтри», другий – 45 га – в Старокостянтинівському районі.
21 грудня 2015 року він уклав з прокурором військової прокуратури Хмельницького гарнізону угоду про визнання винуватості, яке в той же день було затверджено вироком Хмельницького міськрайонного суду, і отримав покарання у вигляді 25 тис. 500 грн. штрафу. Поки цей офіцер знаходився під слідством, прокурори умовили його зізнатися ще в одному злочині. Зокрема, в тому, що в липні 2013 року він отримав від засновника сільськогосподарського ТОВ «Промінь» 240 тис. Грн за вирішення питання про виділення йому земельних ділянок в Старосинявському районі. 20 травня 2016 року, теж унаслідок затвердження аналогічної угоди, він був засуджений тим же судом за тією ж статтею (369² КК) до штрафу в сумі 22 тис. 100 грн.

«Божевільний» куратор військового заводу
Найстаріше за часовими рамками злочин цієї категорії освітлено в тексті вироку Дарницького районного суду Києва від 6 квітня 2016 року. У цьому випадку на лаву підсудних сів старший оперуповноважений Управління військової контррозвідки Департаменту контррозвідки СБУ, майор, який здійснював оперативне забезпечення Державного підприємства Міністерства оборони України «Київський ремонтний завод« Радіан ».
Тобто був його куратором, або, як кажуть в народі, «особистому». У 2009 році він накопав інформацію про те, що керівництво цього підприємства причетне до розкрадань ввіреного йому майна, а потім, як Остап Бендер, запропонував директору заводу «купити» у нього папочку з компроматом всього-на-всього за 10 тис. Дол. Але директор порахував , що йому дешевше буде розповісти про все співробітникам Управління внутрішньої безпеки, які організували оперативну комбінацію, і 20 квітня 2010 року зловмисник був затриманий відразу ж після отримання першої половини хабара в сумі 40 тис. грн.
Після викриття «на гарячому» майор у всьому зізнався, і постановою військового суду Київського гарнізону йому було обрано запобіжний захід у вигляді утримання під вартою на гауптвахті Центрального управління Військової служби правопорядку по м.Києву.
Але там хабарник несподівано почав проявляти ознаки душевної хвороби, в результаті чого був поміщений в психіатричну лікарню, звідки через місяць був виписаний з огляду на явну поліпшення здоров’я. Але садити в тюрму знову його вже не стали, і до самого винесення вироку він перебував на підписці про невиїзд. У вересні того ж року його звільнили з СБУ з цілком нейтральним формулюванням – «за станом здоров’я».
На суді майор відмовився від усіх своїх свідчень, заявивши, що давав їх під впливом сильнодіючих транквилизирующий, седативних і снодійних препаратів. Слідство у справі тривало цілих шість років, але врешті-решт суд визнав його винним в отриманні хабара (ст. 368 КК) і призначив покарання у вигляді трьох років умовного позбавлення волі з випробувальним терміном два роки.

Опер відсидів термін, так і не дочекавшись вироку
Черговий наш герой – старший оперуповноважений відділу контррозвідувального захисту економіки УСБУ у Вінницькій області, майор безпеки. На початку 2011 року йому впало в око якесь ТОВ «Агросоюз-Поділля», розташоване в місті Хмільнику, яке займалося продажем хімічних засобів захисту рослин.
Звідкись опер отримав інформацію про те, що його директор, користуючись заступництвом начальника місцевої міліції та керівників профільних підрозділів райдержадміністрації, реалізує підприємствам аграрного сектора контрабандні препарати. Доповівши про це керівництву, він отримав добро на оперативну розробку, в липні 2012 року отримав рішення Апеляційного суду Вінницької області про дозвіл на виїмку документів, а в жовтні того ж року влаштував на офіс фірми наліт, який в народі зазвичай називають «маски-шоу» .
Вилучивши повний мішок потрібних і непотрібних документів, майор через юриста цього ТОВ незабаром почав переговори з його директором. Обіцяв, якщо йому дадуть «на лапу» 30 тис. Дол., Повернути всю документацію, без якої практично була паралізована вся господарсько-договірна робота фірми.
А якщо не дадуть, то, мовляв, почне кримінальне переслідування за ст. 321 КК (незаконне придбання і збут отруйних або сильнодіючих речовин), в результаті чого директора можуть засудити до восьми років позбавлення волі. Бізнесмен, отримавши таку пропозицію, порадився зі своїм давнім знайомим пенсіонером, який колись працював у КДБ, а потім прийшов із заявою в Управління внутрішньої безпеки цього відомства. А 21 липня 2013 року хабарник був затриманий відразу ж після отримання попередньо позначених купюр.
Викритому майору повідомили про підозру за ч. 2 ст. 368 КК, і суд визначив йому міру запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою. Там він і просидів рівно три роки, поки тривало досудове і судове слідство. Довше тримати його в ув’язненні забороняв закон: оскільки мінімальна санкція цієї статті становила шість років позбавлення волі, а опер, відсидівши половину цього терміну в умовах слідчого ізолятора, але так і не дочекавшись вироку, повинен був бути звільнений відповідно до так званим законом Савченко. Тому 22 липня 2016 року його i випустили з в’язниці під підписку про невиїзд. А менше ніж через місяць 12 серпня 2016 року, Хмельницький районний суд Вінницької області нарешті виніс обвинувальний вердикт колишньому оперу: п’ять років умовного позбавлення волі з випробувальним терміном три роки.

Як виправдали слідчого
Єдиний в цьому списку виправдувальний вирок був винесений 28 березня 2016 року Жовтневим районним судом Полтави слідчому слідчого відділу УСБУ в Харківській області. У червні 2012 року йому доручили розслідувати справу чоловіка, затриманого за контрабанду наркотиків. Згідно з версією слідства, старший лейтенант юстиції дозволив підслідного подзвонити своєму товаришеві, а той швидко приїхав під будівлю УСБУ вирішувати питання. Зустрівшись в парку, він передав офіцеру 1000 дол. За те, що він сьогодні ж випустить контрабандиста на підписку про невиїзд, і пообіцяв через кілька днів передати ще 2000 дол. За те, що той буде розслідувати справу так, щоб його одному дали умовне покарання .
Слідчий свою обіцянку виконав і випустив зловмисника, але, коли «вирішувала» передав йому гроші, що залишилися, молодого чекіста одразу ж затримали співробітники УБОЗ ГУМВС України в Харківській області, які діяли під керівництвом прокуратури. Спійманий на гарячому співробітник СБУ дуже швидко в усьому зізнався, а коли його теж випустили на підписку про невиїзд, почав усе заперечувати і заявив, що гроші йому підкинули.
Судячи з тексту вироку, доводи сторони захисту виглядали дуже непереконливо і нагадували казку про білого бичка. Ну а що стосується судді Олександра Струкова, то він не дуже-то і намагався спростувати аргументи сторони обвинувачення, зате вельми детально обґрунтував, що в цьому випадку з боку прокуратури та УБОЗу мала місце провокація злочину. Формальним приводом для виправдання стала непримітна деталь, на яку за інших обставин він навряд чи звернув би увагу.
Справа в тому, що, починаючи розслідування, слідчий прокуратури чи то забув винести постанову про прийняття кримінальної справи до свого провадження, то чи забув підшити його до матеріалів. Це і дало судді підставу для того, щоб визнати всі докази в цьому виробництві неналежними, оскільки вони були зібрані не уповноваженою на їх збір особою.
Апеляційний суд Полтавської області залишив цей вирок без змін.

Інформацію було взято з: https://ord-ua.com/2017/03/04/spetssluzhbyi-ukrainyi-imitatsiya-ochischeniya-za-chto-sudyat-ukrainskih-chekistov/