+38 (068) 670 09-60

  • Українська
  • English
  • Deutsch
  • Italiano

Громадська організація
"Центральний Антикорупційний комітет"

Співробітники СБУ торгують державною таємницею?

Не так давно «Віснику державних закупівель» опублікували невелике розслідування, в якому розповіли, як якийсь пан Олександр Полковниченко, нині пенсіонер, а в недалекому минулому глава кількох обласних управлінь СБУ, приватизував три службові квартири в Києві, Харкові та Сумах. Сталося чудо і за цими фактами ще в 2013 році було відкрито кримінальне провадження. Але ось раптово в березні 2016 старший слідчий військової прокуратури центрального регіону закрив кримінальне провадження через «відсутність складу злочину».
Виявляється, не потрібні СБУ три службові квартири, нікому в них жити, можна забирати. Військова прокуратура Матіоса не проти, Печерський суд теж.
Начебто банальна історія. На жаль. Примітно, що це той самий Полковниченко, який в 2015 році зі своїм сином Дмитром, чинним співробітником СБУ, витягли з автомобіля прямо на проїжджій частині активіста «Автомайдан Київ» і разом побили його (благо не сильно, навколо були люди, та й Роман – не крихкі чоловік).

При цьому на початку він дуже браво хвалився посвідченням співробітника СБУ. Благо існує оперативний чат, тому на місце події народ з’їхався дуже швидко, та й міліція (так, саме та стара міліція) прибула за лічені хвилини.
Правда, з прибуттям правоохоронних органів посвідчення випарувалося. Родині Полковниченко сховатися не вдалося і більш ніж 12-ти годинна епопея зі слідчими діями на місці, прибуттям внутрішньої служби безпеки СБУ, публічними вибаченнями Валентина Наливайченка, освітленням в пресі закінчилося-таки відкриттям кримінального провадження за хуліганство, вчинене групою осіб, а також службовим розслідуванням і відстороненням від служби Полковниченко-молодшого.

Більш того, за результатами службового розслідування його повинні були звільнити, але в цей момент відбувалася зміна керівництва СБУ, і хлопці скористалися «перезмінка». Кримінальне провадження, яке відкривала міліція, забрала собі військова прокуратура і надалі закрила.
Але і ці, здавалося б, банальні речі – дурниця. Хіба можна було подумати, що Матіос поведе себе інакше зі своїм колишнім шефом. Ага, так. Ось такий збіг. Всіма улюблений Анатолій Матіос в 2009-2010 обіймав посаду першого заступника Головного управління «К» СБУ в Києві, а в цей же час Олександр Полковниченко був начальником Управління СБУ в Києві та області. Роком раніше він був на посаді першого заступника начальника Головного управління «К» СБУ.
Полковниченко-старший досі користується службовим посвідченням СБУ, «вирішує питання» так би мовити, ну і заодно трошки залякує підприємців своєї скоринкою і уявними повноваженнями. Видається аферист то помічником Василя Грицака, то Бориса Ложкіна (під час його служби главою АП), а часом і самого Петра Порошенка. У разі виникнення проблем розповідає, що Анатолій Матіос його прикриє. Для більш цікавих, трудомістких і головне грошових справ – в схему вступає Полковниченко молодший.
Ось тут вже стає не до сміху. Є відомості, що самі трудомісткі справи сімейства Полковниченко – торгівля інформацією, яка містить державну таємницю та становить інтерес для комерційних структур або для спецслужб РФ.
У воюючою країні колега і товариш головного військового прокурора приторговує державною таємницею, продає життєво важливу інформацію ворогові. Схема проста: Полковниченко молодший, діючий співробітник СБУ, цю інформацію видобуває, користуючись своїм статусом оперуповноваженого контррозвідки і доступом до баз СБУ, а Полковниченко старший, будучи на пенсії, але з посвідченням, товар продає.

При чому контрагенти у нього різноманітні, контактами він обжився ще з часів своєї служби в окремому червонопрапорному кремлівському полку 9-го Управління КДБ СРСР. Серед них – і вищі чиновники федеральної служби охорони РФ, і співробітники дипломатичних представництв РФ в Україні, ну і звичайно ж, люди з керівництва ФСБ.
Окрему симпатію відчувають і відмінні «ділові» стосунки підтримують панове Полковниченко з Лозівський козацької сотнею «Всевеликого війська донського», відмінними такими харківськими сепаратистами і любителями «русского мира».
Ось такі товариші у пана Матіоса. Не дарма він закриває кримінальні провадження у них – корисні люди і з високою «дахом». Але вся проблема подібної протекції полягає в тому, що дах швидко текти дає, якщо пахне смаженим. А смаженим у нас в країні починає пахнути тільки коли щось стає публічним.
PS: поки писалася ця стаття, Юрій Луценко в прямому ефірі підписав підозру за махінації з приватизацією службової квартири Главі Рахункової палати України, яке підготувала спеціалізована антикорупційна прокуратура. Мені цікаво, відомство Назара Холодницька і Анатолія Матіоса з різних країн з різними законами, або це просто різні світи всередині однієї генеральної прокуратури?

Інформацію було взято з: https://ord-ua.com/2016/12/15/sotrudniki-sbu-torguyut-gosudarstvennoj-tajnoj/