+38 (068) 670 09-60

  • Українська
  • English
  • Deutsch
  • Italiano

Громадська організація
"Центральний Антикорупційний комітет"

Корупція в Україні: хто винен і що робити (частина 2)

Які висновки випливають з цих тез в додатку до сьогоднішньої України? Потрібно припинити опереткову боротьбу з корупцією поліцейськими методами, перестати виділяти величезні кошти бюджету, часто позикові, на реалізацію химери. 90% цих грошей будуть розкрадені корупціонерами, а «боротьба» зведеться до розправи з політичними противниками «зверху» і до призначення стрілочників «знизу». Замість цього слід зосередитися на проведенні судової та адміністративної реформ. Нам як повітря необхідний незалежний суд, виборність і відповідальність суддів, скасування їх довічного призначення, введення в дію норми про суд присяжних. В адміністративній сфері максимум зусиль має бути спрямовано на загальне та всебічне впровадження електронного документообігу, автоматизацію надання адміністративних послуг, дерегуляцію, ліквідацію величезної кількості дублюючих один одного канцелярій, департаментів, інспекцій і перевіряючих органів. Головна ідея цієї реформи – максимальне скорочення чисельності клерків-чиновників (можна сказати, ліквідація їх як класу) за рахунок створення розгалуженої системи електронного адміністрування, отримання, передачі та зберігання інформації офіційного характеру.

Однак, як вже було зазначено раніше, всі ці заходу не будуть дієвими, поки не зміниться політична культура населення. А що значить в даному випадку «зміниться»?

Тут на думку спадає затерті публіцистами біблійна історія про єврейський народ, водимо по пісках Синайській пустелі Мойсеєм сорок років з метою перечекати відхід з життя всіх, хто пам’ятає єгипетське рабство. Звичайно, історична доля України інша (як би не намагалися обґрунтувати уявне схожість пропагандисти). Та й технології впливу на людську свідомість з тих пір досягли колосального прогресу. Але навіть якщо б в українців з’явився свій «Мойсей», хоч індивідуальний, хоч колективний, то все одно знадобилися б багато років, щоб змінити політичну культуру мас. Стількох років в запасі в України вже немає! Час, відпущений самозваним «елітам» історією, бездарно втрачено. Немає і «Мойсея», як немає і «землі обітованої», яка виявилася лише черговим міфом про світле європейське майбутнє. Зате є безцільне блукання по пустелі, в якій вже закінчилася манна. Країна майже впала в кому, і терапевтичне лікування тут не допоможе. Тому зараз ми стоїмо перед розвилкою: необоротна деградація, перетворення в європейський бантустан XXI століття або диктатура, яка швидко, хоч і вкрай болісно здійснить докорінну реорганізацію держави. Революція в даних умовах неможлива, так як ситуація, що склалася протилежна класичним революційним передумов – верхи революції не хочуть, а низи не можуть її здійснити. Однак і диктаторськими методами навряд чи вдасться що-небудь змінити, оскільки ясно, що будь-який переворот буде означати «гарячу» війну з Росією. А виснажлива війна і ефективні реформи – речі несумісні. Але як би там не було, проблема корупції, настільки важлива для сьогоднішньої суспільно-політичного порядку, скоро відійде на другий план. На перший план вийде проблема виживання. Але це вже зовсім інша історія.

Інформація взята з: https://blogs.korrespondent.net/blog/events/3931797/